Тривалі повітряні тривоги, ракетні обстріли та перебування в укриттях стали частиною повсякденного життя українців. Попри це, здатність працювати, навчатися й виконувати звичні обов’язки не завжди означає, що людина зберігає психологічне благополуччя. Як тривалий воєнний стрес впливає на психіку, кому варто приділяти особливу увагу та що допомагає підтримувати внутрішню рівновагу, пояснює завідувачка кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професорка Олена Хаустова.
Головна особливість тривалого стресу під час війни полягає в необхідності постійно пристосовуватися до повторюваних небезпек, наслідки та тривалість яких важко спрогнозувати. Навіть якщо зовні людина залишається активною, виконує професійні обов’язки й демонструє хороші результати в навчанні, її внутрішні ресурси можуть поступово виснажуватися. Це може супроводжуватися емоційною нестабільністю, труднощами з концентрацією уваги та зниженням розумової працездатності.
Для університетського середовища ця проблема особливо актуальна. Навчання й викладання вимагають зосередженості, належної роботи пам’яті, гнучкого мислення, емоційної залученості та ефективної комунікації. Тривале перебування в стані стресу може негативно позначатися на кожній із цих складових.
Як постійні повітряні тривоги впливають на психіку
Реакція людини на небезпеку залежить від поєднання біологічних, психологічних і соціальних чинників. У відповідь на загрозу організм активує механізми стресового реагування, зокрема симпатичну нервову систему та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову вісь. Завдяки цьому підвищується пильність, прискорюється реакція на потенційну небезпеку, а ресурси організму спрямовуються на забезпечення виживання.
За короткочасного стресу такі процеси допомагають людині діяти ефективно. Проте, коли небезпека повторюється, а повноцінного відпочинку бракує, фізіологічне й емоційне навантаження накопичується. Особливо відчутними наслідки можуть бути за умов недосипання та відсутності достатнього часу на відновлення.
При цьому люди реагують на однакові обставини по-різному. На характер переживань впливають попередній травматичний досвід, стан фізичного та психічного здоров’я, уміння регулювати емоції, наявність близьких людей поруч, пережиті втрати й доступність ресурсів підтримки.
Після нічної тривоги одна людина може досить швидко повернутися до звичного режиму, тоді як інша протягом дня відчуватиме виснаження, матиме проблеми з концентрацією або зіткнеться з різкими змінами настрою. Такі відмінності не варто трактувати як показник сили чи слабкості характеру.
Психологічна стійкість не є незмінною рисою, яка дає змогу витримувати будь-які випробування без наслідків. Це процес адаптації, що залежить не лише від особистих якостей, а й від життєвих обставин, соціальної підтримки та можливості відновлювати сили.
Хто найбільше потребує психологічної підтримки
Особливої уваги потребують люди, які вже перебувають під значним психологічним або фізичним навантаженням. Серед чинників, що можуть підвищувати вразливість до тривалого стресу, — пережиті травматичні події, тривожні чи депресивні розлади, хронічні захворювання, стійкі проблеми зі сном, втрата близьких, соціальна ізоляція та недостатня підтримка з боку оточення.
На сприйняття небезпеки може впливати й досвід дитинства. Люди, які зростали в умовах насильства, постійної непередбачуваності або емоційної нестабільності, іноді гостріше реагують на невизначеність і ситуації, у яких важко контролювати події. Водночас минулий негативний досвід не визначає майбутнє однозначно. Безпечні стосунки, підтримка та сприятливі життєві умови можуть суттєво посилювати здатність людини адаптуватися.
Додаткове навантаження часто відчувають ті, хто звик до надмірного самоконтролю, бере на себе багато відповідальності й не дозволяє собі відпочивати. Прагнення передбачити всі можливі обставини може допомагати в повсякденному житті, але під час війни воно нерідко посилює тривогу. Адже значна частина подій не залежить від особистих рішень і зусиль.
Для студентів додатковими джерелами напруження можуть бути велике навчальне навантаження, невизначеність щодо майбутньої професії, фінансові проблеми, вимушений переїзд і постійне хвилювання за рідних.
Викладачі, своєю чергою, змушені поєднувати професійні обов’язки з особистими переживаннями, пристосовувати освітній процес до нових обставин і водночас надавати емоційну підтримку студентам. Усе це може посилювати психологічне виснаження.
Водночас наявність чинників ризику не означає, що в людини обов’язково виникне психічний розлад. Це радше сигнал про необхідність уважніше ставитися до власного стану та своєчасно використовувати доступні способи підтримки.
Стійкість – це не відсутність страху
Важливо переглянути поширене уявлення про те, що психологічно стійка людина повинна за будь-яких обставин зберігати спокій, високу продуктивність і повний контроль над емоціями.
Страх перед реальною загрозою, втома після безсонної ночі, тимчасове погіршення концентрації або бажання отримати підтримку є природними реакціями на складні обставини. Вони не свідчать про особисту неспроможність. Так само не варто сприймати постійне перенапруження як обов’язкову умову професійної відданості чи успішного навчання.
Справжня психологічна стійкість полягає в здатності пристосовуватися до змін, помічати ознаки власного виснаження, визнавати обмеженість ресурсів і знаходити можливості для відновлення. Не менш важливою є готовність звертатися по допомогу, коли самостійно впоратися стає складно.
Для підтримки психічного здоров’я варто зважати на власні потреби, наскільки дозволяють обставини дбати про відпочинок і сон, підтримувати зв’язок із близькими та не ігнорувати тривалі зміни емоційного стану. Якщо психологічні труднощі не минають, посилюються або суттєво заважають повсякденному життю, доцільно звернутися до фахівця з психічного здоров’я.
Як університетська спільнота може підтримувати себе
У воєнних умовах неможливо повністю усунути всі зовнішні загрози, однак можна створювати умови, які допомагають людям краще справлятися з навантаженням. Для університетської спільноти це означає поєднання відповідального ставлення до навчання й роботи з повагою до фізичних та емоційних можливостей кожного.
Важливими складовими такої підтримки є взаємодопомога, розуміння індивідуальних потреб, реалістичні очікування щодо продуктивності та створення більш передбачуваного освітнього середовища. Не менш важливо визнавати право людини на відпочинок і звернення по допомогу без осуду.
Тривала війна вимагає від українців значних адаптаційних зусиль. Проте збереження здатності навчатися, працювати, підтримувати стосунки й планувати майбутнє неможливе без турботи про психічне здоров’я.
Піклування про себе – це не слабкість, а важлива складова психологічної стійкості. Уміння вчасно помічати власне виснаження, відновлювати сили та приймати підтримку допомагає зберігати особистий добробут, професійну спроможність і життєздатність усієї університетської спільноти.
