УВЧ – терапія

Ультрависокочастотна терапія (УВЧ-терапія) – лікувальне застосування електричної складової змінного електромагнітного поля високої частоти. Коливання електричного поля УВЧ внаслідок значної довжини хвилі, порівнянної з лінійними розмірами тіла людини, вільно проникають через усі органи та тканини у ділянці впливу. У механізмі дії УВЧ-терапії умовно виділяють нетепловий (осциляторний) та тепловий компоненти.
Лікувальні ефекти: протинабряковий, протизапальний, імуномодулюючий (низькоінтенсивне УВЧ-поле);

вазоактивний, репаративно-регенеративний, секреторний, антиатерогенний, трофостимулюючий спазмолітичний (високоінтенсивне УВЧ-поле).
Показання:

• гострі запальні захворювання шкіри та підшкірної клітковини в стадії інфільтрації (фурункул, панариції та ін.),
• гострі та підгострі запальні захворювання різних внутрішніх органів (легені, шлунка, печінки, сечостатевих органів),
• травми та захворювання кістково-м'язової (епікондиліт, тендовагініт),
• периферичної нервової системи,
• захворювання ЛОP-органів (ларингіт, отит, фарингіт, негнійний синусит) (низькоінтенсивна УВЧ-терапія),
• хвороби периферичних судин кінцівок,
• захворювання, що протікають з вираженим алергічним компонентом (гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, гіпертонічна хвороба хвороба І-ІІ ступеня),
• клімактеричний та постклімактеричний синдроми,
• відмороження, фантомні болі, каузалгія (високоінтенсивна УВЧ-терапія).